[EN-UA]

• UA
• EN

Дієтологи і вегани на все життя: інтерв'ю з Джеком Норрісом і Джіні Мессіною

Весна 2013 випуск Vegan Views No.127

У Vegan Views No.123 Пол Епплбі зробив рецензію на книгу «Веган на все життя» (Vegan for Life) американських дієтологів Джека Норріса та Вірджинії (Джіні) Мессіна (Нове видання 2020 року тут). А тепер Пол бере інтерв’ю в авторів.

Чи не могли б ви для початку розповісти нам трохи про себе та свій шлях до веганства?

Джек Норріс: Мій шлях до веганства почався з поїздки на риболовлю, ще в часи навчання в коледжі. Мене завжди непокоїло те, як люди ставляться до тварин без урахування що це насправді живі істоти, що мають почуття, і тоді, побачивши, як риби намагаються дихати, я серйозно засумнівався в тому звичному ставленні до тварин, яке нас оточує.

Зрештою я отримав деяку інформацію від PETA, яка переконала мене відмовитися від яєць від курей у клітках. Незабаром після цього я перестав їсти м’ясо ссавців і птахів, потім рибу і, нарешті, став веганом. Я залучився до захисту прав тварин і в 1993 році став співзасновником Vegan Outreach.

Vegan Outreach випускає буклети, в яких розповідається про умови на сучасних тваринницьких фермах і бійнях. Щороку ми особисто роздаємо їх мільйонам перехожих на вулицях, переважно в кампусах коледжів США та Канади.

Я став сертифікованим дієтологом (registered dietitian, сертифікація Академії харчування та дієтології США) у 2001 році після того, як зустрівся з багатьма людьми, які казали, що ставали веганами чи вегетаріанцями та потім мали проблеми зі здоров’ям. Я хотів звернути увагу та докласти зусиль для подолання цього, а також пояснювати спільноті інші проблеми харчування, пов’язані з веганством. Зараз я підтримую веб-сайти www.VeganHealth.org і мав блог www.JackNorrisRD.com (неактивний з 2017 року, але містить багато цікавого - ред.)

Коли я не на роботі, я люблю грати в Ultimate Frisbee та займаюсь важкою атлетикою.

Джіні Мессіна: Цікаво, що ми з Джеком обидва врешті стали дієтологами-веганами, які привнесли в нашу роботу досить схожі погляди, хоча ми йшли дуже різними шляхами. Вегетаріанські або веганські типи харчування не були у мене в списку цікавих речей, коли я починала професійно займатися дієтологією. Я прийшла до вегетаріанства через кулінарію - тоді, коли я вийшла заміж і почала експериментувати з різними стилями приготування їжі.

Як людина, яка завжди дуже дбала про різних тварин, але просто не встановлювала зв’язку між життями тварин та їжею на моїй тарілці, я була в принципі готова сприймати ідею вегетаріанства. Я побачила заклик до вегетаріанства в кулінарній книзі 1970-х років Laurel's Kitchen, на обложці якої було присвячення: «чорному теляті, яке багато років тому йшло на бійню». Я не знаю, чому ці слова так глибоко мене вразили і назавжди змінили мій спосіб харчування (і життя), але прочитавши їх, я почала свій шлях до зовсім іншого життя та змін в кар’єрі.

Через кілька років, коли я пішла працювати в організацію “Комітет лікарів за відповідальну медицину” (PCRM), я вперше познайомилася з веганством та етикою прав тварин. Це етика, яка тепер справді торкається всіх сторін мого життя, тому що вона лежить в основі моєї роботи та всього того способу життя, який я обрала. Коли я не працюю над проектами в сфері веганського харчування, я займаюся місцевими проблемами благополуччя тварин, пов’язаними з програмами стерилізації та притулком для тварин.

Коли я можу трішки відпочити, це зазвичай присвячую читанню, вправам на фортепіано, навчанню в’язання та роботі в саду.

Що спонукало вас написати книгу Vegan for Life (“Веган на все життя”)?

Джіні Мессіна:  Я працювала над деякою книгою кілька років, перш ніж Джек звернувся до мене з проханням написати «Веган на все життя». У мене виникла думка, що веганам потрібна книга, яку вони могли б прочитати всього за кілька годин – тобто щось, що містило б достатньо інформації, щоб дати веганам впевненість у тому, що вони харчуються правильно і здорово. Мене давно хвилює те, що багато веганів не отримують достовірної інформації про харчування, тому я хотіла написати щось дуже доступне та збалансоване.

Джек Норріс: Ми також вважали, що потрібен оновлений, вичерпний, але стислий посібник із веганського харчування. Посібник «Як стати веганом» (“Becoming Vegan”, мається на увазі саме видання 2000 року - ред.) від Бренди Девіс і Весанто Меліни був таким посібником, але на 2011 рік він не оновлювався вже багато років (він вийшов в 2х версіях - базовій та розширеній в 2014 році - прим. ред.), за цей час було проведено багато відповідних досліджень. Наприклад, було опубліковано близько десяти досліджень, які показали, що вегани, які не доповнювали свій раціон вітаміном B12, мали підвищений рівень гомоцистеїну (значно підвищений у багатьох випадках), що може призвести до інсульту, деменції та інших тривалих захворювань. (Хоча далі дослідження не показали суттєвого зв’язку і автори відмовились від мети мінімізації гомоцистеїну - прим.ред.)

Дослідження надходження кальцію з їжею у веганів вказували на те, що вегани не отримують достатньо кальцію, я також стикався з багатьма веганами, які відчували дефіцит вітаміну D і страждали від сильної втоми. Ці питання потребували вирішення.

У вступі до Vegan for Life ви перелічуєте «десять головних міфів про веганське харчування». Який із цих міфів, на вашу думку, є найбільш стійким і як нам найкраще його розвіяти?

Джек Норріс: У книзі ми сформулювали один з міфів так: “Веганам потрібно менше кальцію, ніж всеїдним людям”, але мене найбільше хвилюють вегани, які вважають, що їм не потрібно звертати увагу на отримання достатньої кількості кальцію. Якщо веган не знає, як саме він може отримати достатню кількість кальцію з раціону, то, швидше за все, він не отримує кальцію достатньо. Лише кілька листових овочів мають високий вміст (добре) засвоюваного кальцію – листова капуста, зелень ріпи, зелень гірчиці та капуста кейл. Якщо ви не їсте принаймні три порції цих продуктів на день (одна порція становить півчашки, тобто 120 мл, цих листових овочів в вареному вигляді - в сирому це потрібно буде збільшити кількість вдвічі, до повної чашки 240 мл - прим. ред.), тоді вам потрібно вживати рослинне молоко, збагачене кальцієм (або інші продукти, збагачені кальцієм), тофу з сульфатом чи хлоридом кальцію або приймати добавки кальцію, щоб переконатися, що ви отримуєте достатню його кількість.

Джіні Мессіна: Важко вибрати один “головний” міф! Я вважаю, що найважливіші міфи - це ті, що стосуються вітаміну B12 і кальцію. Я все ще дуже регулярно зустрічаю веганів, які не хочуть вірити, що їм потрібні добавки з вітаміном B12.

Ці міфи про B12 і кальцій повторюються знову і знову в спільноті веганів, іноді навіть тими, хто має значний вплив в цій спільноті.

Це було важливою причиною для написання книги «Веган на все життя». Ми хотіли надати переконливі докази проти цих переконань і допомогти веганам планувати раціон оптимальним чином.

Багато веганів дуже довіряють “Китайському дослідженню” (China Study) та однойменній книзі професора Т. Коліна Кемпбелла. Однак ви не цитуєте результати цього дослідження у Vegan for Life, кажучи, що воно «не надає інформації … про здоров’я веганів». Чи не хотіли б ви пояснити читачам, чому результати Китайського дослідження в основному не стосуються веганів?

Джек Норріс: Китайське дослідження є екологічним дослідженням, що означає, що воно об’єднує інформацію від різних груп населення, у цьому випадку різних регіонів Китаю, і порівнює середні показники між групами, а не від окремих суб’єктів.

Звісно, ​​немає нічого поганого в цьому – це дає дослідникам уявлення про те, що з даних про ці регіони може бути корисним для подальших досліджень, які будуть вже з фокусом вже на окремих осіб, а не на регіони в цілому. Зараз ми маємо велику кількість даних щодо багатьох маркерів захворювань справжніх веганів, а також деякі дані щодо рівня їх захворюваності завдяки Оксфордському вегетаріанському дослідженню (Oxford Vegetarian study), EPIC-Oxford, дослідженням адвентистів сьомого дня та кільком іншим дослідженням. Саме на цих даних, які дуже актуальні для веганів загалом, ми зосередилися в книзі.

Джіні Мессіна: Я б додала, що висновки Китайського дослідження не зовсім не стосуються веганів. Будь-яке добре сплановане дослідження, як-от Китайське дослідження, яке розглядає вплив тваринної та рослинної їжі на здоров’я, має відношення до веганів. Однак, оскільки воно не включало веганів, Китайське дослідження не говорить конкретно про здоров’я веганів. Ми не можемо, дивлячись на ці дані, зробити висновок, що вегани здоровіші, ніж, наприклад, лакто-ово-вегетаріанці або песко-вегетаріанці.

Дещо унікальне для нашої книги полягає в тому, що ми хотіли допомогти читачам зрозуміти, що деякі види досліджень мають більшу вагу, ніж інші, або що вони мають інші цілі. Як підкреслив Джек, екологічні дослідження, які наприклад Китайське дослідження, дають висновки, які стимулюють подальші дослідження. Але це не той тип досліджень, який дозволяє нам робити заяви про причинно-наслідкові зв’язки між харчуванням та здоров’ям.

Справді, є випадки, коли екологічні дослідження повністю збивали нас зі шляху. Наприклад, переконання, що вегани мають менші потреби  кальцію, ніж всеїдні люди, частково походить від одного екологічного дослідження, яке порівнювало частоту переломів стегна зі споживанням білка в усьому світі. Воно показало, що частота переломів стегна була найвищою в країнах з найвищим споживанням білка на душу населення. Ніби очевидний висновок полягає в тому, що споживання білка викликає слабкість кісток. Але виявилося, що цей висновок насправді може бути хибним. Існують інші пояснення різниці в частоті переломів стегна в цих країнах, і всі вони не враховуються в екологічних дослідженнях.

Які основні переваги добре спланованого веганського харчування?

Джек Норріс:  В середньому вегани мають нижчий рівень холестерину ЛПНЩ (ліпопротеїнів низької щільності) і загального холестерину. У дослідженнях, проведених на здорових популяціях, вегани мали середній рівень холестерину 160 мг/дл (4 ммоль/л) порівняно з 202 мг/дл (5 ммоль/л) у звичайних всеїдних людей.

Вегани також мають нижчий рівень тригліцеридів, що цікаво, оскільки багато клінічних випробувань показали, що типи харчування з високим вмістом вуглеводів підвищують рівень тригліцеридів; і виявляється, це не стосується веганів. Вегани рідше мають високий кров'яний тиск і частіше мають меншу масу тіла.

Найприємніше те, що після врахування всіх факторів, які можуть вплинути на діабет, виявилося, що вегани мають на 62% менший ризик діабету, ніж звичайні всеїдні люди. Непоганий результат!

Джіні Мессіна:  Я погоджуюся, що висновки щодо користі для здоров’я від веганського типу харчування є обнадійливими. Я не зовсім впевнена, що людина має бути 100% веганом, щоб отримати цю користь, оскільки це ще теорія, яка не була перевірена. Але, безсумнівно, людина на типовому американському харчуванні (чи британському), дуже ймовірно побачить деякі покращення свого здоров’я, перейшовши на веганське харчування; принаймні в зниженні рівня холестерину.

Але в нашій книзі ми намагалися визнати ці переваги, не роздуваючи обіцянки про будь-яку особливу користь для здоров’я. Не всі вегани стрункі, і не всі вегани захищені від хвороб серця та раку. У будь-якому випадку я завжди вважаю ці переваги для здоров’я маленькою приємною перевагою. Справжньою перевагою для мене є позитивний вплив на світ та суспільство, який ми робимо завдяки веганству.

Які основні недоліки веганського типу харчування і як їх подолати?

Джіні Мессіна: Крім вітаміну В12 і вітаміну D, ми знаємо, що всі потреби в поживних речовинах можна задовольнити за рахунок споживання рослинної їжі. Справжнім недоліком є ​​те, що західна харчова культура покладається на тваринну їжу для отримання багатьох поживних речовин, тому вегани в нашому суспільстві не мають культурних чи сімейних звичок, на які можна було б спертися (або повернутись до них, як в випадку американців індійського походження - ред.). Я виросла і до дорослого віку отримувала кальцій з молока, і якби моя мати виключила б це молоко з мого дитячого раціону, вона не мала б жодного уявлення, чим мене годувати, щоб забезпечити достатнє споживання кальцію.

Справа в тому, що веганське харчування є трохи “чужим” способом харчування для більшості людей, тому ми повинні навчитися з чистого аркуша, як задовольняти потреби в поживних речовинах на веганстві. Це не так важко; це просто щось інше, незвичне. Нам потрібно дізнатися, звідки брати кальцій і йод, і ми повинні трохи докласти зусиль, щоб забезпечити достатнє споживання цинку та належне засвоєння як цинку, так і заліза. Нам також потрібно забезпечити достатню кількість вітаміну D, хоча це вже проблема для всіх, і веганів, і не веганів.

Джек Норріс: Ви повинні переконатися, що у вас є надійне джерело вітаміну В12, кальцію, йоду, вітаміну А та омега-3 жирних кислот. Для деяких людей вітамін D, цинк і залізо також можуть бути проблемами. Навряд чи білок буде проблемою, хіба що ви не їсте продуктів з бобових.

Які аспекти здоров’я веганів потребують подальших досліджень?

Джек Норріс: Докозагексаєнова кислота (DHA) (ДГК) — це довголанцюгова омега-3 жирна кислота, а її основними харчовими джерелами для всеїдних людей є риба та яйця. Рівень ДГК набагато нижчий у крові веганів, які не приймають добавки ДГК, ніж у крові всеїдних людей, але неясно, чи ці низькі рівні ДГК мають значення для здоров’я. Моє головне занепокоєння полягає в тому, що низький рівень ДГК може потенційно знизити когнітивні функції. Цілком можливо, що вегани мають необхідно високий вміст ДГК у тканинах свого тіла (тобто там, де це біологічно має значення), а рівень у крові при цьому в них низький. Було б чудово дізнатися про це більше. (дослідження все ще не дають чіткої картини, див. тут - ред.)

Джіні Мессіна: Я погоджуюся, що нам потрібні додаткові дослідження щоб зрозуміти, що означають ці низькі рівні ДГК у крові веганів, а також впливу та потенційних переваг для веганів харчових добавок ДГК та ЕПК (ейкозапентаєнової кислоти, іншої довголанцюгової омега-3 жирної кислоти).

Цинк — ще одна поживна речовина, щодо якої я хотіла би побачити більше даних. Вегани часто споживають менше цинку, і цинк гірше засвоюється з рослинної їжі. Чи це має значення? Оскільки складно виміряти рівень цинку в організмі, рівно як і оцінити вплив відносно меншого споживання цинку з їжі серед веганів, цинк - це та область знань, яку ми до кінця ще не розуміємо. 

Нам також потрібна набагато більш обгрунтована інформація про здоров’я та потреби літніх веганів у поживних речовинах. Мене, як веганку у віці після менопаузи, особливо цікавить зв’язок споживання білка зі здоров’ям літніх жінок. Це дуже важливо для збереження м’язової маси та здоров’я кісток. Серед експертів з досліджень питань кількості та якості білків в харчуванні людей тривають дискусії про те, чи достатньо високі рекомендовані норми споживання для літніх людей. Я хотіла би знати більше про те, як це впливає на тих із нас, хто є веганом і намагається (через вік чи інше) зберегти кожен міліграм своїх кісток і м’язів, наскільки це тільки можливо!

Джек Норріс: Я також додам, що ми мало знаємо про рівень захворюваності на рак серед веганів. Є звіт Adventist Health Study-2, який показує, що вегани мають на 16% менший ризик раку порівняно з всеїдними людьми. На мою думку, це фактично невтішно низький виграш у рівні ризику для веганів. Я сподівався, що це могло б бути чимось схожим на ситуацію з діабетом у веганів, які мають менший ризик приблизно на 50%.

Що, на вашу думку, є головною практичною порадою з книги Vegan for Life?

Джек Норріс: Протягом багатьох років серед веганів панувала мантра про те, що рослини містять усі необхідні поживні речовини для міцного здоров’я, маючи на увазі, що все, що вам потрібно робити, це їсти різноманітну рослинну їжу, і ви просто одразу отримаєте казкове здоров’я і вигляд інстраграмного аристократа.

Меседж Vegan for Life такий: «Не поспішай – втратиш важливі деталі».

Джіні Мессіна: Так, я думаю, що цей меседж досить добре підсумовує нашу роботу. Коли мова йде про здорове харчування, потрібно трохи навчитися йому. Звичайно, це стосується будь-якого типу харчування.

Ви обидва сертифіковані дієтологи (registered dietitian): чи має веганство загалом позитивну чи негативну репутацію серед дієтологів Північної Америки?

Джек Норріс: За моїми оцінками, веганство сприймається спільнотою дієтологів як неоднозначний тип харчування, при чому багато сертифікованих дієтологів вважають, що це чудовий тип харчування і навіть такий, до якого варто прагнути, але інші вважають, що на веганстві не вистачає багатьох поживних речовин. Академія харчування та дієтології (AND) має опубліковану позицію, яка підтримує використання «належним чином спланованого» веганського харчування на всіх етапах життєвого циклу людини. Багато наших колег не сприймають фразу «належним чином спланована», оскільки вони вважають, що будь-яке харчування має бути належним чином сплановане. Хоча це й хороша думка, правда також, що на веганському харчуванні легше отримати гострий дефіцит поживних речовин. 

Хоча я ціную той факт, що AND так оформили це заяву, неприємно усвідомлювати, що, порівняно з веганським харчуванням, неправильно спланований або взагалі не спланований всеїдний тип харчування може збільшити ризик діабету 2 типу та серцевих захворювань, серед інших проблем.

Джіні Мессіна: Я б сказала, що фраза «сонм різних думок» досить добре описує ставлення в спільноті дієтологів до веганства. Багато дієтологів все ще хвилюються з приводу веганського харчування, вважаючи, що на такому харчуванні важко задовольнити потреби в поживних речовинах. У США молочна промисловість виконала неймовірну роботу, щоб переконати навіть медичних працівників у тому, що молочні продукти абсолютно необхідні в раціоні. Але інші сертифіковані дієтологи приймають ідею використання веганського раціону для отримання користі для здоров’я. Однак я не бачу, щоб багато дієтологів висловлювалися щодо етичних позицій веганства. Це той рівень постановки питання, куди нам ще потрібно пройти довгий шлях.

Які ви маєте плани на майбутнє?

Джіні Мессіна: Моя мета, як завжди, — допомогти зробити веганське харчування безпечним і реалістичним варіантом для якомога більшої кількості людей. З цією метою я планую продовжувати писати про веганське харчування у своєму блозі www.TheVeganRD.com та в інших місцях в Інтернеті. Я також волонтерка у групи дієтологічної практики з вегетаріанського харчування AND, надаючи та переглядаючи письмові матеріали про вегетаріанське харчування для дієтологів. У мене є книга про веганське харчування для жінок (“Vegan for her”, 2013 року), і я працюю над іншою книгою, що вийде наступного року.

Джек Норріс: Я продовжуватиму підтримувати веб-сайт www.VeganHealth.org і вести блог www.JackNorrisRD.com, щоб переконатися, що вегани отримують актуальну інформацію про правильне веганське харчування. І Vegan Outreach продовжуватиме просувати веганське харчування. Ми раді повідомити, що в Сполучених Штатах попит на м’ясо знизився за останні роки, врятувавши кількісно мільйони тварин від життєвих страждань – ми плануємо продовжувати працювати в тому ж напрямку, аж допоки наші зусилля стануть взагалі не потрібні через суспільні зміни в культурі харчування.

Дякуємо за ваш час і за те, що ви поділились з читачами своїми знаннями і досвідом.

___

Vegan dietitians for life: Interview with Jack Norris & Ginny Messina

[source]

Spring 2013 issue of Vegan Views No.127

In Vegan Views No.123, Paul Appleby reviewed the book Vegan for Life by American dietitians Jack Norris and Virginia (Ginny) Messina (Da Capo Press 2011; ISBN 978-0-7382-1493-1, e-book ISBN 978-0-7382-1497-9). Here Paul interviews the authors.

Could you begin by telling us a little about yourselves and your paths to veganism?

Jack Norris: My path to veganism started on a fishing trip I took while in college. It had always bothered me how people treated animals with no regard to their feelings, and witnessing the fish struggle to breathe made me seriously question our treatment of animals.

Eventually I got some information from PETA that persuaded me to give up eggs from battery cage hens. Soon after, I stopped eating mammals and birds, then fish, and finally became vegan. I got involved in animal advocacy and in 1993 co-founded Vegan Outreach.

Vegan Outreach produces booklets exposing the conditions on modern day animal farms and in slaughterhouses. We personally hand them to millions of pedestrians each year, mainly at colleges in the U.S. and Canada.

I became a Registered Dietitian in 2001 after coming across numerous people who said they had been vegan or vegetarian and had not been healthy. I wanted to address this, along with other nutrition issues surrounding a vegan diet. Now I maintain the websites www.VeganHealth.org and www.JackNorrisRD.com

When I'm not doing my various jobs, I like to play ultimate frisbee and lift weights.

Ginny Messina: It’s interesting that Jack and I both ended up as vegan dietitians who bring fairly similar perspectives to our work, since we followed very different paths to get here. Vegetarian or vegan diets weren’t really on my radar when I started out in dietetics. I came to vegetarianism through the kitchen - newly married and experimenting with different cooking styles.

As someone who has always cared deeply about animals, but just wasn’t making the connection with the food on my plate, I was ready for a vegetarian message. I found that message in the 1970s cookbook Laurel’s Kitchen, which was dedicated to a “glossy black calf on his way to the slaughterhouse many years ago”. I don’t know why those words hit me so profoundly and changed the way I was to eat (and live) forever, but reading them started me on a path towards a very different kind of life and career.

It was several years later when I went to work for the Physicians Committee for Responsible Medicine (PCRM) that I had my first exposure to a vegan message and an animal rights ethic. That’s an ethic that really touches on all parts of my life now because it underscores my work and all of my lifestyle choices. When I’m not working on vegan nutrition projects, I’m involved in local animal issues related to spay/neuter programs and the animal shelter.

When I can grab a little bit of leisure time, it’s usually spent reading, practising piano, learning to knit, and working in the garden.

What prompted you to write Vegan for Life?

Ginny Messina: I had been working on and off on a book for several years before Jack approached me about writing Vegan for Life. I had this idea that vegans needed a book that they could read in just a few hours - something that offered just enough information to give vegans confidence that they are making good food choices. My concern has long been that many vegans are not getting reliable nutrition information, and so I wanted to write something that was very accessible and balanced.

Jack Norris: We also felt that there needed to be an updated, comprehensive yet concise guide to eating vegan. Becoming Vegan by Brenda Davis and Vesanto Melina had been that guide, but it had not been updated in many years, during which time much pertinent research had been conducted. For example, about ten studies were published showing vegans who did not supplement their diets with vitamin B12 had elevated homocysteine (greatly elevated in many cases) which can lead to stroke, dementia, and other long term illnesses.

Studies on vegans and calcium needs had been indicating vegans were not getting enough calcium, and I had come across many vegans who had become vitamin D deficient and suffered from severe fatigue. These issues needed to be addressed.

In the introduction to Vegan for Life you list the “top ten myths about vegan diets”. Which do you consider to be the most persistent of these myths and how can we best dispel it?

Jack Norris: In the book we phrase one myth as "vegans need less calcium than omnivores", but my biggest concern is for vegans who think they don't need to pay attention to calcium. If a vegan isn't aware of how they are specifically getting enough calcium, then there is a very good chance they aren't. Only a few leafy greens are high in absorbable calcium - collard greens, turnip greens, mustard greens, and kale. If you are not eating at least three servings of those foods a day (one serving is ½ cup cooked), then you need to be having calcium fortified non-dairy milk (or another calcium-fortified food), calcium-set tofu, or taking a calcium supplement to ensure you are getting enough calcium.

Ginny Messina: It’s hard to choose just one! I think the most important myths are those pertaining to vitamin B12 and calcium. I still encounter vegans on a very regular basis who don’t want to believe that they need vitamin B12 supplements.

These myths about B12 and calcium get repeated over and over again in the vegan community, sometimes even by those who are in positions of considerable authority in that community.

This was a big reason for writing Vegan for Life. We wanted to provide solid evidence to counter those beliefs and help vegans make optimal food choices.

Many vegans place great faith in the China Study, and the book of the same name by Professor T Colin Campbell. However, you do not cite results from the study in Vegan for Life, saying that it “doesn’t provide information … on the health of vegans”. Would you care to explain to readers why the findings of the China Study are largely irrelevant to vegans?

Jack Norris: The China Study is an ecological study, which means that it pools information from different populations, in this case different regions of China, and compares the averages among the groups, rather than from individual subjects.

There is certainly nothing wrong with doing this - it gives researchers an idea of what about those regions might be useful for further research, looking at individuals rather than regions. We now have a great deal of data on many of the disease markers of actual vegans, and some data on their disease rates, through the Oxford Vegetarian study, EPIC-Oxford, studies of Seventh-day Adventists, and a few other studies. That data, which is highly relevant to vegans at large, is what we focused on in the book.

Ginny Messina: I would add that the findings from the China Study aren’t exactly irrelevant to vegans. Any well-designed study like the China Study that looks at health impacts of animal versus plant foods has relevance to vegans. However, because it didn’t include vegan subjects, the China Study doesn’t speak specifically to the health of vegans. We can’t look at that data and conclude that vegans are healthier than lacto-ovo- vegetarians or pesco-vegetarians, for example.

Something that is also a little bit unique to our book is that we wanted to help readers understand that some types of studies carry more weight than others - or that they have different purposes. As Jack pointed out, ecological studies, which include the China Study, generate findings that stimulate further research. But they aren’t the type of studies that allow us to make statements about causal relationships between diet and health.

In fact, there are instances where ecological studies have led us completely astray. For example, the belief that vegans have lower calcium needs than omnivores comes, in part, from an ecological study that compared rates of hip fracture to protein intake around the world. It showed that hip fracture rates were highest in countries with the highest per capita protein intake. The obvious conclusion is that eating protein causes weak bones. But it’s turning out that this conclusion may in fact be wrong. There are other explanations for the differences in hip fracture rates in these countries, all of which are missed in ecological studies.

What are the main advantages of a well-planned vegan diet?

Jack Norris: On average, vegans have lower LDL (low-density lipoprotein) and total cholesterol levels. In studies done on healthy populations, vegans have had an average cholesterol level of 160 mg/dl (4 mmol/l) compared to 202 mg/dl (5 mmol/l) for regular meat eaters.

Vegans also have lower levels of triglycerides, which is interesting because many clinical trials have shown that high carbohydrate diets raise triglyceride levels; apparently this isn't the case for vegans. Vegans are less likely to have high blood pressure, and more likely to have lower body weight.

Best of all, after adjusting for all the factors that might affect diabetes, vegans have been shown to have a 62% lower risk of diabetes than regular meat-eaters. Not bad!

Ginny Messina: I agree that the findings regarding health benefits for vegans are encouraging. I’m not quite convinced that a person needs to be 100% vegan to reap them, since it’s a theory that hasn’t been tested. But, definitely, a person who is eating a typical American or British diet is extremely likely to see some improvements in their health by switching to a vegan diet; a drop in cholesterol level at the very least.

But, what we tried to do in our book was to recognize those advantages without over-promising any particular health benefit. Not all vegans are slender and not all vegans are protected from heart disease and cancer. I always think of those health benefits as a nice little perk anyway. The real advantage to me is the positive impact we make with a vegan diet.

What are the main disadvantages of a vegan diet and how can they be overcome?

Ginny Messina: Aside from vitamin B12 and vitamin D, we know that all nutrient needs can be met through consumption of plant foods. The real disadvantage is that western cultures rely on animal foods for many of their nutrients and so vegans don’t have cultural or family habits to fall back on. I grew up getting calcium from milk and if you had taken that milk away, my mother would not have had any idea what to feed me to ensure adequate calcium intake.

The fact is that a vegan diet is a foreign way of eating for most people and so we have to actually learn how to meet nutrient needs. It’s not hard; it’s just different. We do need to learn where to get calcium and iodine, and we have to work a little bit harder to ensure adequate intake of zinc and adequate absorption of both zinc and iron. We also need to ensure adequate vitamin D, although that’s an issue for everyone, vegan or not.

Jack Norris: You should make sure you have a reliable source of vitamin B12, calcium, iodine, vitamin A, and omega-3 fatty acids. For some people, vitamin D, zinc, and iron could also be issues. Rarely will protein be a problem unless someone doesn't eat legume products.

Which aspects of the health of vegans require further research?

Jack Norris: Docosahexaenoic acid (DHA) is a long-chain omega-3 fatty acid and the main dietary sources for omnivores are fish and eggs. DHA is much lower in the blood of vegans who do not take DHA supplements than in the blood of omnivores, but it is not clear if these lower DHA levels matter. My main concern is with the possibility of low DHA levels reducing cognition. It could be that vegans have all the DHA they need in their tissues (where it matters) while having low levels in the blood. It would be great to know more about this.

Ginny Messina: I agree that we need more research on the significance of those lower blood levels of DHA in vegans, and also on the effects and potential benefits of DHA/EPA (eicosapentaenoic acid, another long-chain omega-3 fatty acid) supplements for vegans.

Zinc is another area where I’d like to see some more data. Vegans often have lower intakes, and zinc is absorbed less well from plant foods. Does this matter? Since it’s hard to measure zinc status, and indeed the effects of the lower intakes among vegans, it’s something we don’t fully understand. 

We also need much better information about the health and nutrient needs of older vegans. As a post-menopausal vegan, I’m especially interested in the relationship of protein intake to health in older women. It’s so important for preserving muscle mass and for bone health. There is ongoing discussion among the experts in protein nutrition about whether recommended intakes for older people are high enough. I’d like to know more about how that impacts those of us who are vegan and trying to hold on to every milligram of bone and muscle we can!

Jack Norris: I’d also add that we don’t know much about the cancer rates of vegans. I see that a report from the Adventist Health Study-2 is in the process of being published indicating that vegans have a 16% reduced risk of cancer compared with meat eaters. That's actually a disappointingly low risk reduction, in my opinion. I was hoping for more like the approximately 50% reduced risk of diabetes for vegans.

What do you consider to be the chief ‘take home’ message of Vegan for Life?

Jack Norris: For years, the mantra in the vegan community was that plants contain all the necessary nutrients for good health with the implication being that all you had to do was eat a variety of plant foods and you'd be just dandy.

The message of Vegan for Life is: "Not so fast - there's more to it than that."

Ginny Messina: Yes, I think this sums up the message pretty well. There is a little bit of a learning curve when it comes to healthy eating. That’s true for any kind of diet, of course.

You are both Registered Dietitians: does veganism have a generally positive or negative image among dietitians in North America?

Jack Norris: My assessment is that it's a mixed bag, with many RDs thinking it's a great diet and even one to strive for, but others consider it lacking in too many nutrients. The Academy of Nutrition and Dietetics (AND) has a position paper that supports the use of "appropriately planned" vegan diets at all stages of the life cycle. Many of our colleagues balk at the phrase "appropriately planned" because they believe all diets should be appropriately planned. While that is a good point, it's also true that it's easier to suffer acute nutritional deficiencies on a vegan diet. 

Although I appreciate the fact that the AND qualify their statement, it is annoying to know that, in comparison to the vegan diet, inappropriately-planned, or unplanned, long-term omnivore diets can increase the risk for type 2 diabetes and heart disease, among other problems.

Ginny Messina: I’d say that “mixed bag” describes it pretty well. Many dietitians are still nervous about vegan diets, believing that it’s difficult to meet nutrient needs. In the U.S. the dairy industry has done an incredible job of convincing even health professionals that dairy foods are absolutely essential in the diet. But other RDs embrace veganism for health benefits. I don’t see many dietitians speaking out on the ethical imperative of veganism, though. That’s an area where we have a long way to go.

What are your plans for the future?

Ginny Messina: My goal as always is to help make a vegan diet a safe and realistic option for as many people as possible. To that end, I plan to keep writing about vegan nutrition on my blog www.TheVeganRD.com and elsewhere on the internet. I also volunteer for the vegetarian practice group of the AND, contributing and reviewing written materials on vegetarian nutrition for dietitians. I have a book on vegan nutrition for women being published this summer and am working on another book for next year.

Jack Norris: I will continue to maintain www.VeganHealth.org and www.JackNorrisRD.com to make sure vegans have the latest pertinent information regarding their diet. And Vegan Outreach will continue to promote a vegan diet. We are happy to report that, in the United States, the demand for meat has decreased in recent years, saving millions of animals from a lifetime of misery - we plan to continue until our efforts are no longer needed.

Thank you for your time and for giving readers the benefit of your knowledge and experience.

___

__________