- UA
- EN
Як «Науково-обґрунтована медицина» неправильно розуміє веганське харчування
13 липня 2016
В 2016 році вийшла чергова книга, побудована на ідеї анти-веганства, написана письменницею Марою Кан (і, звичайно, вона теж колишня веганка). Вона називається "Веганська зрада: любов, брехня і голод у світі, в якому їдять тільки рослини" (Vegan Betrayal: Love, Lies and Hunger in a Plants Only World). Я не можу дати багато коментарів про цю книгу, бо її не читала. Але я можу прокоментувати огляд книги, що з'явилася на веб-сайті Science Based Medicine (SBM) (Науково-обґрунтована медицина). Огляд був написаний співзасновником SBM доктором Харрієт Холл, і він скоріше є коротким викладом змісту книги, ніж ретельним оглядом. Також у ньому підтверджується низка ненаукових міфів про веганське харчування.
Зазвичай я знаходжу веб-сайт SBM збалансованим і заснованим на фактичних даних (evidence-based). Його автори (включаючи доктора Холл) розумні та проникливі, і я часто згодна з їхньою критикою популярних тверджень веганів. Ця стаття, проте, дуже налаштована проти веганства. Або проти нестачі знань про веганське харчування. Як би там не було, така стаття не повинна перебувати на веб-сайті, який пишається тим, що базується на науково обґрунтованих даних.
Доктор Холл не заявляла, що їй сподобалася вся книга (докладніше про це нижче), але вона рекомендує – «настійно рекомендує» – прочитати ту частину, яка стосується веганського харчування. Зважаючи на те, що я побачила в її огляді, я не думаю, що можу з нею погодитися.
Наприклад, Кан стверджує: «Дослідження показали, що у веганів спостерігається дефіцит багатьох ключових поживних речовин, включаючи йод, залізо, цинк, таурин, вітаміни А, D та В12, селен, білок, кальцій та омега-3 жирні кислоти».
Ми всі бачили подібні заяви і раніше, вони є якоюсь сумішшю дезінформації і спостережень, що вводять в оману. Наприклад, вегани мають приблизно такий самий ризик розвитку залізодефіцитної анемії, що й невегетаріанці. Проте це не привід для радості, оскільки залізодефіцитна анемія є серйозною і поширеною проблемою. Але підкреслення того факту, що саме вегани страждають на дефіцит, вводить в оману, якщо ви намагаєтеся довести, що веганське харчування поступається тим типам харчування, які включають м'ясо.
Крім того, востаннє, коли я перевіряла інформацію, таурин не вважався поживною речовиною (нутрієнтом), не кажучи вже про номінування його «ключовою» (незамінною) поживною речовиною (для людей).
Погано сплановане веганське харчування дійсно може містити надто мало вітамінів А, D та B12, кальцію, цинку, йоду, незамінних жирів омега-3 та (у деяких частинах світу, але не у Сполучених Штатах) селену. Також було виявлено, що невегетаріанські американські раціони містять мало вітамінів А та D, кальцію, а також вітаміну Е, фолієвої кислоти, вітаміну С, магнію та клітковини. Всеїдні люди старше 50 років можуть також відчувати дефіцит вітаміну В12, якщо вони не використовують добавки або збагачені В12 продукти.
Таким чином, всеїдні люди одержують більше одних поживних речовин, а вегани – інших. Жоден певний раціон харчування не гарантує достатнього споживання поживних речовин, і тому це не є аргументом за або проти веганства. Також це не є аргументом за або проти раціонів, що містять м'ясо. Це просто означає, що незалежно від того, який режим харчування ви оберете, ви повинні звертати увагу на споживання поживних речовин.
Але доктор Холл стверджує, що пані Кан «помітила, що вегани їдять величезну кількість вуглеводів та веганського фаст-фуду, і погано забезпечують свої потреби у білках та вітамінах».
Чому хтось, хто пише для блогу під назвою «Науково-обґрунтована медицина», дбає про те, що «помічає» непрофесіонал, якщо ці спостереження не підкріплені дослідженнями? Вегани дотримуються раціонів, у яких від 10 до 14% калорій припадає на білок і близько 30% на жири – тому показники цих макронутрієнтів не є особливо низькими. Вегани можуть споживати більше вуглеводів, ніж невегетаріанці, але, оскільки у них також нижчий середній ІМТ і набагато нижчий ризик розвитку діабету, малоймовірно, що це є проблемою.
Також, твердження про те, що вегани їдять велику кількість нездорової їжі, різко контрастує зі спостереженням лише кількома параграфами нижче, що «вегани можуть спочатку почуватися краще просто тому, що вони їдять менше калорій і замінили оброблену та нездорову їжу здоровішими фруктами, овочами та зернами».
Так що ж потрібно брати до уваги: те, що вегани наражаються на ризик проблем зі здоров'ям, тому що вони їдять так багато фаст-фуду, або вони оздоровлюються від того, що вони їдять менше фаст-фуду?
Крім того, існує таке зауваження щодо задоволення потреб у білку: «Це можливо для людей з природно зниженою потребою у білку, які можуть переносити велику кількість бобових, вести життя з низьким рівнем стресу […] та стежити за щоденним споживанням правильної якості, кількості та повного спектру амінокислот. Чи легко це? Ні.»
Чи легко? Так, легко. Це включає в себе задоволення потреб у калоріях і щоденне включення до вашого раціону кількох порцій продуктів, багатих лізином, таких як боби\квасоля, соєві продукти, арахісове масло або кіноа. Ви, мабуть, серйозно застрягли в 1980-х роках, якщо думаєте, що нам потрібно «пильно стежити» за «повним спектром амінокислот».
Нарешті, стаття колишнього вегана/анти-вегана не була б повною без нагнітання паніки з приводу сої. Доктор Холл пише: «Вегани часто покладаються на сою як джерело білка, але соя може бути шкідливою для здоров'я з різних причин».
Це думка доктора Холла чи міс Кан? Як і для більшої частини цього огляду, це не зовсім зрозуміло. У будь-якому випадку, безвідповідально поміщати таке невиразне, необґрунтоване твердження до статті, не перевіряючи його.
У коментарях після статті модератор стверджує, що це була рецензія на книгу, а не стаття, яка відображає думку доктора Холла. Але факт полягає в тому, що доктор Холл має можливість критикувати частину змісту книги в розділі, який вона називає "Woo Intrudes" ("У хід йдуть лестощі"). Тут вона заперечує думку Кан про ГМО, статини і фруктозу як про «панікерську і не засновану виключно на науці». Чому вона так само не кинула виклик розділу про веганське харчування? Тому що вона вважає, що «щодо теми веганства інформація Кан є доказовою та надійною, а її міркування є правдоподібними».
Наскільки я можу судити, нічого з перерахованого таким не є. Але, маю визнати, у книзі та в огляді є деякі обґрунтовані критичні зауваження. Справедливо кинути виклик веганам, які стверджують, що люди розвивалися як травоїдні. Це неправда; ми всеїдні, які мають можливість їсти тільки рослинну їжу. Правомірно звинувачувати веганів у переборі, якщо ми стверджуємо, що веганське харчування є єдиним здоровим способом харчування. Це не підкріплено доказами, і цілком імовірно, що існують інші корисні для здоров'я способи харчування, засновані на рослинній їжі (plant-based).
Якби книга та огляд розглядали подібні проблеми, критика була б обґрунтованою. Але обидві сторони дискусії - за і проти веганства - збивають нас з пантелику своєю упередженістю, дезінформацією та напівправдою. Ми, вегани, маємо цього уникати. А сайт «Науково-обґрунтована медицина» має випустити для своїх читачів реальний науковий огляд книги міс Кан.
___How “Science-Based Medicine” Gets Vegan Diets Wrong
July 13th, 2016
The latest book to capitalize on anti-veganism is by science writer Mara Kahn (and, yes, of course, she’s also an ex-vegan). It’s called Vegan Betrayal: Love, Lies and Hunger in a Plants Only World. I can’t comment much on the book since I haven’t read it. But I can comment on a review of the book that appeared on the Science Based Medicine (SBM) website.
Written by SBM co-founder Dr. Harriet Hall, it was more a synopsis of the book’s contents than a thorough review. It was also an endorsement for a number of non-science-based myths about vegan diets.
Usually, I find the SBM website to be balanced and evidence-based. Its writers (including Dr. Hall) are smart and insightful and I often agree with their criticisms of popular vegan claims. This article, though, displayed an incredible bias against veganism. Or maybe just a lack of knowledge about vegan diets. Whichever it is, it has no place on a website that prides itself in being evidence-based.
Dr. Hall didn’t claim to like all of the book (more on that below) but she recommends—“highly recommends,” in fact—the part that addresses vegan nutrition. Based on what I saw in her review, I don’t think I agree.
For example, Kahn claims that “Research has shown vegan deficits in many key nutrients including iodine, iron, zinc, taurine, vitamins A, D and B12, selenium, protein, calcium and omega-3 fatty acids.”
We’ve all seen these statements before—the kind that bundle misinformation with misleading observations. For example, vegans have about the same risk for iron deficiency anemia as non-vegetarians. It’s not that this is necessarily a good thing, since iron deficiency anemia is a serious and common problem. But pointing out that vegans might be deficient is misleading if you’re trying to make the case that vegan diets are inferior to those that contain meat.
Also, the last time I checked, taurine was not considered to be a nutrient let alone a “key” nutrient.
It’s true that poorly planned vegan diets can be too low in vitamins A, D and B12, calcium, zinc, iodine, essential omega-3 fats, and (in some parts of the world, but not the United States) selenium. Non-vegetarian American diets have also been found to be low in vitamins A and D, and in calcium, as well as in vitamin E, folate, vitamin C, magnesium and fiber. Meat-eaters over the age of 50 may also be deficient in vitamin B12 if they aren’t using supplements or fortified foods.
So, meat-eaters do better with some nutrients and vegans do better with others. No particular dietary pattern guarantees adequate nutrient intake and therefore this is not an argument for or against veganism. Nor it is an argument for or against diets that include meat. It just means that no matter what dietary pattern you choose, you should pay attention to nutrient intake.
But, Dr. Hall says that Ms. Kahn “observes vegans eating huge amounts of carbs and vegan junk foods and skimping on their protein and vitamin needs.”
Why would someone writing for a blog called Science-Based Medicine care what a layperson “observes” when those observations aren’t backed by research? Vegans consume diets that get about 10 to 14% of calories from protein and are about 30% fat—so are not particularly low in either of these macronutrients. Vegans may have higher carb intakes than non-vegetarians but since they also have lower average BMIs and a much lower risk for diabetes, it’s not likely that this is a problem.
And the claim that vegans eat large amounts of junk foods stands in stark contrast to the observation just a few paragraphs later that “vegans may feel better at first simply because they are eating fewer calories and have replaced processed and junk foods with healthier fruits, vegetables, and grains.”
So which is it—are vegans at risk for health problems because they eat so much junk, or do they benefit from the fact that they eat less junk?
And then there is this observation about meeting protein needs: “It may be possible for individuals with naturally lower protein needs who can tolerate large amounts of legumes, lead low-stress lives […] and keep a vigilant eye on daily quantity, quality, and amino acid completeness. Easy? No, it is not.”
Easy? Yes it is. It involves meeting calorie needs and including a few servings of lysine-rich foods like beans, soyfoods, peanut butter or quinoa in your diet every day. You have to be seriously stuck in the 1980s to think that we need to keep a “vigilant eye” on “amino acid completeness.”
Finally, it wouldn’t be a good ex-vegan/anti-vegan article without some fearmongering about soy. Dr. Hall writes:“Vegans often rely on soy for protein, but soy can be harmful to health in various ways.”
But is this Dr. Hall’s opinion or Ms. Kahn’s? As with much of this review, it’s not entirely clear. Either way, it is irresponsible to toss such a vague, unsubstantiated statement into the article without challenging it.
In the comments following the article, a moderator argues that this was a book review, not an article that shares Dr. Hall’s opinions. But the fact is that Dr. Hall does get around to criticizing some of the content of the book in a section she titles “Woo Intrudes.” Here she challenges Kahn’s opinions on GMOs, statins, and fructose as “alarmist and not based on rigorous science.” Why didn’t she likewise challenge the section on vegan nutrition in this way? It’s because she believes that “on the subject of veganism, Kahn’s information is evidence-based and reliable and her reasoning plausible.”
As far as I can tell, it’s none of the above. But, I must admit, there are some legitimate criticisms in the book and in the review. It is fair to challenge vegans who claim that humans evolved as herbivores. We didn’t; we’re omnivores who have the option to eat herbivorously. It’s legitimate to accuse vegans of over-reaching if we claim that a vegan diet is the only healthy way to eat. The evidence doesn’t support that, and it’s likely that there are other plant-based patterns that are as healthy.
Had the book and the review stuck to those kinds of issues, the criticisms would have been valid. But for both sides of the discussion—pro- and anti-vegan—bias and misinformation and half-truths trip us up. We vegans need to avoid that. And the Science-Based Medicine website owes its readers an actual science-based review of Ms. Kahn’s book.
___
0 Коментарі